У кошику немає товарів
Фундаментальна праця видатного британського психоаналітика, присвячена дослідженню складних захисних механізмів психіки. Джон Стайнер вводить і детально описує концепцію «психічного притулку» — внутрішньої системи захистів, у якій пацієнт ховається від нестерпної реальності, болю та тривоги, але при цьому опиняється у пастці, що блокує будь-який розвиток та контакт із терапевтом."Психические убежища" - это душевные состояния, в которые пациенты прячутся, скрываясь от тревоги и психической боли. При этом жизнь пациента становится резко ограниченной и процесс лечения "застревает".
Обкладинка: тверда; кількість сторінок: 239; рік видання: 2010.
Механіка патологічних організацій
Автор аналізує структуру психічних притулків як жорстко вибудуваних «патологічних організацій особистості». Ви дізнаєтеся, як ці внутрішні системи дозволяють пацієнтові уникати як параноїдно-шизоїдної тривоги, так і депресивної провини. Стайнер наочно показує, як притулок перетворюється на свого роду в’язницю або замок, де пацієнт почувається в безпеці, але платить за це емоційним заціпенінням та втратою зв’язку з життям.
Робота з межовими та важкими станами
У книзі детально розглядається специфіка роботи з пацієнтами, які роками можуть перебувати в терапії без видимих змін, використовуючи кабінет лікаря як черговий «притулок». Стайнер описує труднощі переносу та контрпереносу, що виникають при зіткненні з такими потужними захистами, і пропонує методи, що дозволяють терапевту зберігати аналітичну позицію та поступово виводити пацієнта з його внутрішнього затворництва.
Клінічні ілюстрації та техніка аналізу
Видання багате на клінічні приклади, які ілюструють теоретичні концепції Кляйніанської школи в сучасному прочитанні. Автор приділяє особливу увагу темі нарцисизму, всемогутності та проективної ідентифікації. Це глибоке дослідження допомагає зрозуміти, чому деякі пацієнти так відчайдушно чіпляються за свої страждання і які технічні прийоми допомагають зруйнувати стіни «психічних притулків» для інтеграції особистості.
Ключові тези:
Концепція психічного притулку як способу втечі від реальності та болю.
Аналіз патологічних організацій особистості у різних типів пацієнтів.
Труднощі терапії: глухі кути, опір змінам та хибна співпраця.
Роль проективної ідентифікації та нарцисичних захистів у підтримці притулку.
Кому буде корисно
Психоаналітикам, психотерапевтам, клінічним психологам та психіатрам, а також усім фахівцям, які працюють із важкими особистісними розладами та цікавляться глибинною психологією людського опору змінам.